Чого можна вимагати від старости округу – пояснюють експерти
Поняття «староста» і «старостинський округ» у практиці місцевого самоврядування України з’явилися досить давно – ще у 2015 році. Тоді Уряд ініціював процес об’єднання територіальних громад. Об’єднання громад стимулювалося на вищому рівні – субвенції з Держбюджету першочергово отримували об’єднані громади. В той же час, виникла потреба владного представництва в населених пунктах, котрі приєднувалися до об’єднаних громад і втрачали власні місцеві ради. Таке представництво мали забезпечувати старости, котрих мешканці обирали прямим голосуванням.
За початковим задумом, обрані старости за посадою ставали членами виконкомів місцевих рад об’єднаної територіальної громади – природно, з правом вирішального голосу. В такому форматі старости були ефективними посадовцями, які дослухалися до думки мешканців старостинського округу і мали реальні важелі впливу на ситуацію на рівні об’єднаної громади.
Але вже у 2020 р. статус старости було кардинально переформатовано. Відтоді старости округів призначаються відповідними радами, а на засіданнях сесій рад чи виконкому можуть виступати лише з правом дорадчого голосу. Попри те, що у чинному Законі України «Про місцеве самоврядування» функції старости розписані аж у 13 пунктах, фактично вони зводяться до формату «все ні про що».
Так, зокрема, староста «уповноважений радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах ради та сприяє жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів; за рішенням відповідної ради надає адміністративні послуги та виконує окремі завдання адміністратора центру надання адміністративних послуг». Тобто фактично – щось середнє між юрисконсультом та листоношею. Решта функцій має формат «бере участь – вносить пропозиції», тобто те ж саме може робити й пересічний мешканець громади!
Для багатьох старостинських округів таке переформатування стало причиною стрімкого соціально-економічного занепаду. Адже старости стали відчувати себе не представниками свого округу у виконкомі ради об’єднаної громади, а призначеними «на далекі села» колоніальними чиновниками, які уникають гострих для «метрополії» питань.
Втім, є й такі громади, де, завдяки командній роботі, старостинські округи розвиваються темпами, співставними з адміністративним центром. Це є можливим за умов відповідального ставлення старости до проблем мешканців округу, конструктивної співпрації з головою громади та депутатами місцевої ради.
Цілком зрозуміло, що староста одноосібно не може вирішити питання встановлення світлофору на проблемному перехресті, продовження автобусного маршруту до віддаленого села чи навіть прибирання снігу – якщо особисто не вигрібатиме його лопатою. У старости в прямому підпорядкуванні немає комунальних підприємств, старостинський округ не є окремою юридичною особою, а саме поняття «староста» у Законі «Про місцеве самоврядування» з 2020 року навіть виключене з переліку складових елементів місцевого самоврядування. Такими є реалії сьогодення!
Далі стало ще складніше. Повномасштабне російське вторгнення зумовило зміну пріоритетів у фінансуванні багатьох муніципальних проєктів на рівні всіх громад України. Відповідно, маємо розуміти, що відтермінування облаштування автобусної зупинки чи вуличного освітлення обумовлене потребами оборони та безпеки. І звинувачувати старосту у тому, що замість спортмайданчика споруджується пришкільне укриття – безглуздо!
Але ж мешканці старостинського округу і у воєнний час, за звичкою – як донедавна до колишнього сільського голови, звертаються зі своїми проблемами саме до старости – адже наразі він є першим (а часто – єдиним) представником влади у «кроковій досяжності». І, якщо староста – на своєму місці і працює в команді, розв’язання проблеми обов’зково знаходиться – не завдяки прописаним «повноваженням», а всупереч їх фактичній відсутності.
Відповідальний й ініціативний староста, який генерує схеми вирішення проблем старостинського округу, за передбаченого чинним законодавством статусу, є фактично волонтером, котрий не виправдовує свою вимушену бездіяльність літерою Закону, а шукає спосіб допомогти людям – через ефективну взаємодію з владою, діалог з соціально відповідальним бізнесом, створення й реалізацію міжнародних грантових проєктів, організацією толок та іншим клопотом, який буде спроможний знайти на свою голову. І це – єдино правильний алгоритм!
Вінниччина з-поміж областей України має найбільшу кількість старостинських округів – 519 з 7567. Та й найбільший з них – також на Вінниччині. Кожен з них є неповторним, але всі об’єднує щире прагнення мешканців – жити в заможній громаді, у вільній Україні. Тому сьогодні нам треба згуртуватися – попри явні вади чинного законодавства про місцеве самоврядування.
Яке ми обов’язково вдосконалимо.
Після нашої спільної Перемоги.
