“Заплетемо рогозу”: Прадавньому українському ремеслу навчались учасники етнічного вікенду у Вінницько-Хутірському старостинському окрузіЩітках
Обжинки, снопи, рогоза та автентична кухня: у Вінниці пройшов другий день Етновікенду «Заплетемо рогозу». Культурний захід з популяризації рогозоплетіння влаштували у Щітках. На подію з’їхались майстри, які передають старовинну техніку у спадщину усім охочим.
Містечко прадавніх ремесел розгорнули на майданчику недалеко від місцевого озера. Біля локацій під наметами – вироби з болотяної рослини: іграшки, предмети інтер’єру, капелюхи та кошики.
Рогозоплетіння в Щітках зародилося кілька століть тому, розповідає майстриня Надія Іщенко. Ремісники облаштовували виробами з висушеної рослини інтер’єр своїх осель. В її сім’ї – вміння плести з рогози були основним заробітком, а традиції передавались з покоління в покоління. Жінка успадкувала це вміння від батьків.
«Щітки – це столиця рогозоплетіння. В моїй родині цим ремеслом займається ціла династія. Батьки, тітка, дядько, дідусі, бабусі. Руками століттями наша родина робила кошики «трапеції», а вже на верстатах – кошики «полтавки», а ще килимки, які називали «матками». Основні три вироби, які плетемо і досі. Особливо популярні були кошики: на базар, адже туди клали два трилітрові слоїки молока, в гості, на свята до церкви. Вони й досі мають попит», – каже пані Надія.
На виставках-продажах можна було не лише поповнити гардероб модним капелюшком та екосумкою з рогози, а ще й навчитись їх плести та дізнатись історію рогозоплетіння.
«Рослинку зрізали та вибілювали на сонці, а потім висушували на горищі. Тоді вона ставала слухняна в руках майстра, еластична, запашна та міцна. Починати обплітати килимок потрібно з корінчика, бо він жорсткіший, – вчить юних відвідувачів молодий майстер Максим, – тому листочок загинаємо та пропускаємо через один».
Діти вчились робити ляльки-мотанки, килимки під тарілочку та невеличкі кошики.
«Синочок цьогоріч іде до школи. Раніше, як і всі хлопчики він цікавився футболом та боксом, а от сьогодні, спробувавши плести килимок, схоже, має нове захоплення. Це корисно для дітей, адже розвивається дрібна моторика пальчиків, дитина пізнає рослинний світ та цікавиться старовинними ремеслами, якими зараз мало хто займається, – розповідає мешканка Щіток Катерина, – А ще наш тато – військовий, наразі він останній день у відпустці, завтра повертається на передову захищати нас із синочком від окупантів. Тож, етновікенд – це ще й чудова можливість для нас відпочити та набутись із сім’єю».
Від цього давнього промислу, кажуть місцеві мешканці, і походить назва Щіток. Адже свого часу тутешні майстри займались виготовленням саме рогозяних щіток.
«Торік, в травні, традицію рогозоплетіння в Щітках внесли до національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Перший день Етновікенду «Заплетемо рогозу» пройшов у Вінниці. Під час форуму «Нематеріальна спадщина – інструмент локальної культурної ідентичності» з майстрами та представниками галузі культури Вінницької територіальної громади та області ми обговорили виклики в галузі культури в час війни. А сьогодні практичний день. Народні майстри й творчі колективи з різних територіальних громад області долучились до нашого заходу», – каже директор департаменту культури міської ради Максим Філанчук.
Учасники читали просто неба книги, слухали освітні лекторії, робили світлини біля фотозон. А під співи фольклорних колективів Вінниччини дивились старовинні літні театралізовані обряди, зокрема обжинки, в Україні.
Також під час етновікенду дорослі та дітлахи брали участь у різноманітних майстер-класах: ліпили з глини, розмальовували імбирне печиво, плели «дідухи».
Для поціновувачів етнічної української кухні місцеві кулінарки наліпили вареників та голубців наварили борщу з пампушками та насмажили дерунів. Усе можна було почастувати на галявині просто неба.
Поряд з іншими локаціями чергували бійці ДСНС. А заразом розповідали дітям про безпеку на воді та дарували буклети з підказками як провести літо безпечно.
