На Вінниччині за німецькі кошти рятують від зникнення унікальний єврейський некрополь
У селі Лучинець, що на Вінниччині, завершили важливий етап зі збереження культурної спадщини: місцевий єврейський некрополь отримав нову огорожу.
Про це 7 травня інформує ВІТА ТБ, посилаючись на благодійний фонд ESJF (Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ).
Фінансування робіт взяло на себе Міністерство закордонних справ Німеччини. Цей крок є частиною глобальної місії фонду, заснованого у 2015 році, яка полягає у демаркації, картографуванні та фізичному захисті єврейських поховань по всій Європі, — йдеться у повідомленні.
Історія, що оживає в камені
Єврейська громада Лучинця має глибоке коріння, яке сягає щонайменше початку XVIII століття. За переписами 1765 року тут проживали сотні євреїв, а пік розвитку припав на 1847 рік, коли громада налічувала понад 1100 осіб. Це було жваве містечко з синагогами (спочатку дерев’яною, що згоріла, а згодом — кам’яними) та розвиненою торгівлею: перед Першою світовою війною більшість місцевих підприємств належала саме євреям.
Проте історія містечка була позначена й трагічними подіями: від масової еміграції через бідність наприкінці XIX століття до кривавого погрому 1919 року, вчиненого денікінцями.
Трагедія Голокосту
Особливо болючою сторінкою стала Друга світова війна. У липні 1941 року Лучинець опинився в зоні окупації «Трансністрія». Тут створили гетто, куди примусово депортували тисячі євреїв із Бессарабії, Буковини та Молдови.
Умови були катастрофічними: у містечку, розрахованому на 200 родин, перебувало до 7000 в’язнів, що призвело до одного з найвищих рівнів смертності в регіоні. Попри жахи окупації, в гетто діяли сиротинець та благодійна їдальня.
Цвинтар як пам’ятка вічності
Сьогодні єврейське кладовище у Лучинці — це не просто територія, а цінна історична пам’ятка XVIII століття. Тут збереглося близько 300 мацев (надгробків). Найдавніша з ідентифікованих мацев датується 1752 роком, проте фахівці припускають, що після розчищення чагарників можуть відкритися ще старіші пам’ятники.
Цікаво, що останнє поховання тут відбулося нещодавно, у 2013 році. Встановлення огорожі дозволить захистити цей унікальний об’єкт від руйнування та зберегти пам’ять про багатонаціональне минуле Вінниччини для майбутніх поколінь.
