, 6 Грудня
booked.net

Волонтерки Гніванської громади шиють спорядження для військових (ФОТО)

На Вінниччині, у містечку Гнівань, місцеві мешканки опанували швейну справу аби допомогти захисникам на передовій. Для прикладу, Любов Муковнікова до війни співала, займалась акторською справою, була ведучою весіль та Днів народжень. Проте з початком війни мікрофон і сцену вона поєднала з голкою та світлом настільної лампи, а оплески глядачів – на щиру подяку захисників України.

В перший день війни Любов Дитрівна прийшла в міську раду та записалась до групи швидкого реагування.

Одного дня в березні до жінки зателефонувала місцева волонтерка та попросила її пошити чохол на пушку. Пушки Любов ніколи на власні очі не бачила, проте, взявши заміри, вона змогла виконати замовлення.

«Шити я ніде не вчилась. Шити вміла моя мати і мене навчила. Та я ніколи не думала, що колись мені доведеться шити речі, та ще й на фронт», – пише Гніванська територіальна громада.

Після чохла на пушку Любов Дмитрівна почала шити синьо-жовті пов’язки на руки військовим. Згодом з’явилась ідея виготовляти розвантажувальні жилети. Про це вона розказала гніванчанці Ніні Зеленецькій, яка підтримала цю ініціативу. Порахувавши витрати на тканину, підкладку і фурнітуру, жінки зрозуміли, що фінансово це потягнути буде важко.

«Спочатку з Ніною ми збирали гроші. Допомагали наші сім’ї, місцеві жителі, друзі. Дякую Наталі Петрик, яка зараз проживає в Португалії, що вона організувала там збір коштів серед українців- заробітчан та навіть португальців і скинула мені на карту певну суму. Велике спасибі сусідці Ірині Тимчук, яка з Польщі прислала чималу суму. На фурнітуру нам виділив гроші Володимир Прідолоба. Потім ми три тижні чекали чергу, щоб купити потрібну тканину в Вінниці!», – пригадує Любов Дмитрівна.

Коли жінки зібралися для того, аби почати кроїти та шити, в них виникло безліч труднощів. Досвіду в цій справі не було. Голки ламались. тканина ж груба, руки та спина боліли. Десятки маленьких кишеньок, сотні метрів матеріалу… Згодом їм на допомогу прийшли жительки Гнівані Світлана Коломієць та Зінаїда Гончар, яка у Вінниці вже шила подібні військові речі. Вона принесла схеми і жінки активно почали працювати. Готові вироби вони безкоштовно передають бійцям Гніванської громади, які йдуть захищати Україну.

«Це дуже важка робота. Безліч малесеньких деталей, які треба прошивати дуже ретельно. Це потребує дуже багато часу і витримки. Зараз я розкроюю матеріали і несу дівчатам, які у себе вдома все зшивають. Я щиро їм усім дякую. Також дякую працівницям швейної майстерні «Мрія», майстрині Лілії Колос, колективу дівчат дитсадка заводу СЗБ і всім гніванчанкам, які тимчасово прийшли на допомогу і допомагали шити, і тим, які на даний час допомагають»- каже Любов Дмитрівна.

Жінка зізнається, що задля перемоги готова день і ніч шити, аби тільки приносити користь рідній країні. В неї на фронті племінники, брат в теробороні, тому вона чітко знає, наскільки важливий у війні надійний тил. В перемогу України Любов вірить на всі сто відсотків і завжди повторює:

«Ми неодмінно переможемо, адже ми на своїй землі! І нам є заради чого боротися!»

 

Останні новини

Новини

5 Грудня
2 Грудня